четвер, 16 квітня 2020 р.

9-А, 9-Б   17.04.2020 Зарубіжна література


Тема уроку: Б. Шоу "Пігмаліон".Сюжет; динаміка образу Елізи Дулітл

Образ Елізи Дулітл  ( англ. Eliza Doolitle; у різних перекладах - Елайза, Еліза або Лайза;  Дуліттл, Дулітл або Дулиттл)  у комедії Б. Шоу "Пігмаліон" подано у розвитку.
На початку твору це невпевнена у собі бідна квіткарка, яку лякає все, що відбувається довкола  ( зокрема, дивний чоловік, який записує її слова). Яку істину прагнув довести Б. Шоу, демонструючи зміни, що відбулися з Елізою Дулітл?
 Чи можна змінити життя людин, її світогляд, навчивши її розмовляти правильною літературною мовою? Ці питання ми опрацьовуватимемо сьогодні на уроці.

Згадаємо про автора.
Які риси особистості Б. Шоу  відображено у наведених висловлюваннях?

* " Я став вільнодумцем раніше. ніж почав думати. Завжди потрібно перебілбшувати вашу ідею до такої міри, щоб змусити людей підстрибувати і прислухатся, а також налякати їх так, щоб вони почали діяти."

* " Про пекло я не маю об'єктивного судження: у мене там занадто багато друзів".

* " Те, що я зараз вільний художник, зовсім не означає, що я ніколи не намагався заробити заробити на життя чесною працею".

* "Усім відомо, що я блискучий, парадоксальний, ексцентричний, дотепний тощо. Але як про це стало відомо?"

* "Багато значних істин були спершу блюзнірством"

* У мені жив трагік, а по сусідству з ним - клоун".

* " Люди тільки тоді видають нам цікаві відомості, коли ми їм суперечимо".
*




Вислів, що найбільше сподобався, випишіть у зошит.







Словникова робота
Трагікомедія - драматичний жанр, якому властиві водночас ознаки і трагедії, і комедії.

Парадокс - 1) своєрідна думка, судження, яке має розбіжності із загальноприйнятими, іноді суперечить здоровому глузду; 2) несподіване явище, яке не відповідає загальноприйнятим уявленням.

Парадоквальність властива творам Шоу на різних рівнях тексту ( словесний парадокс, парадоксальність думок, характерів, ситуацій...).




Перейдемо до головного жіночого образу п'єси Беонарда Шоу "Пігмаліон". Драматург усіляко підкреслює, що Еліза - типова дівчина кокні  (тобто найбідніша й найменш освічена  мешканка Лондону ), яка розмовляє жахливою англійською мовою.



Генрі Гіггінс (Henry Higgins) : "Вона така розкішно ниця... така страшенно брудна..."

Спочатку Елізі постійно доводиться виправдовуватись, підкреслюючи, що вона нікого не ображає, ні до кого не чіпляється: " Ой, паночку, скажіть йому, щоб не писав на мене! Ви й не знаєте, що мені од того буде! Вони ж заберуть у мене дозвіл торгувати й виженуть мене на вулицю..."

Мова героїні перенасичена жаргонною лексикою.
Вона вживає слова, які не відповідають ані лексичним, ані граматичним нормам літературної мови, неправльно будує речення, постійно вигукує та зойкає, вважаючи,що так якнайкраще передає свої думки й емоції.
У другій дії Еліза демонструє важливу для її майбутнього рису - наполегливість: вона мріє змінити своє життя на краще. Їй набридло заняття, за допомогою якого вона заробляє гроші, адже на вулиці квіткарку може образити та скрмвдити будь-хто.

Еліза не бажає миритись із грубістю професора Гіггінса: він не має права дивитись на неї як на істоту нижчого порядку і вважати, що дівчину можна цивілізувати, показати їй краще життя, а потім знову повернутися туди, звідки взяв.




Упродовж п'єси Еліза змінюється настільки, що, коли вона виходить із ванної кімнати в кімоно, рідний батько не впізнає її, а професор  Гіггінс і полковник Пікерінг (Pickering) тільки тепер відкривають для себе красу дівчини. Через три місяці її зовнішність майже бездоганна, хоча вона ще порушує правила "мовленнєвої поведінки": їй потрібен іще час, щоб перетворитися на леді.
Доля цього експерименту цікавить професора більше, ніж доля живої людини, проте Гіггінс легковажно ставиться до цього, обіцяючи знайти Елізі якусь нескладну роботу. Через шість місяців героїня зовсім не схожа на ту бідну невиховану дівчину, яку глядачі бачили у першій дії: Еліза перетворилась на блискучу леді, але не почувається щасливою.

Підсумок.  Драматург  обирає героїню, яка перебуває на самому дні англійського суспільства, для того, щоб полемічно загострити один із головних парадоксів: Шоу намагається довести, що різниця між вуличною  квіткаркою та герцогинею
"полягає лише у вимові".  
Цей висновок сучасники письменника сприймали як парадокс, що запрошував глядачів шукати відповідь на просте питання:"Чим різняться люди?"На додачу  цей парадокс став викликом вищим, освіченим і аристократичним класам англійського суспільства.

Домашнє завдання:

Виконати тести.  Для цього відкрити посилання join.naurok.ua код доступу 269951        активне до 16.00      22.04.2020

Наступний онлайн-урок 21.04 -9-Б,           
 23.04 -9-А ( у зручний для вас час).


















Немає коментарів:

Дописати коментар